Відбудова народного господарства (березень 1944-1950 рр.)
Частина 6
Гітлерівські окупанти завдали району величезних збитків, залишили вщент зруйноване господарство. В районі залишилось всього 26 тисяч чоловік населення, в місті — 9,5 тис. чоловік. Більшість з них — непрацездатні. Були розграбовані всі 57 колгоспів та радгосп імені Щорса, зруйновані залізнична станція, Новобузька та Софіївська МТС, лубзаводи. Нанесені збитки 6 організаціям, 34 підприємствам, особистому житлу і майну 3933 новобузьців, зруйновані 41 об'єкт народної освіти, педучилище, технікум, школу ветфельдшерів, 3 виконкоми, 5 установ охорони здоров'я, ряд магазинів, бібліотек. Сотні людей залишились без даху над головою. Напередодні війни в господарствах налічувалось 20 тисяч корів, понад 12 тис. свиней, стільки ж овець, 7670 коней. Після війни залишилось 512 коней, 152 голови великої рогатої худоби, 20 свиней та 21 вівця. Не залишилось жодної птахоферми, жодної пасіки. За даними матеріалів комісії по обліку збитків від німецько-фашистської окупації (далеко неповними) фашисти завдали збитків на суму 56954441 крб., сума збитків тільки по 9 Новобузьких колгоспах складала понад 168 млн. крб.
Після звільнення краю від ненависного ярма окупантів перед жителями постало надзвичайно важке і відповідальне завдання відбудови народного господарства, налагодження нормального мирного життя. З евакуації стали повертатись радянські активісти, спеціалісти, відновлювали свою роботу місцеві органи і установи. Вже 14 березня 1944 року почала виходити районна газета „За колективізацію". До кінця року було випущено 6 номерів загальною кількістю 6800 екземплярів. Наближалась весняна посівна кампанія. В колгоспах не було ні техніки, ні тяглової сили, ні посівного матеріалу. Поля буквально начинені боєснарядами. Згадуючи той час, тодішній голова райвиконкому М. К. Афонькін розповідав: „Принесли люди зерно, сховане від окупантів. Важче було з інвентарем, тракторами. Колгоспники заховали тільки декілька розібраних тракторів. А ще мобілізували всіх коней, волів, корів. Так і почали весняну посівну кампанію 1944 року. Засіяли більше 1000 га за 14 днів".
Через тиждень після звільнення в Новий Буг прибув з призначенням на посаду директора МТС Захар Васильович Іванько. Він згадував: „Коли я прибув на подвір'я в МТС, то ніяких машин там не побачив, крім купи руїн на ін. Підійшла група колишніх робітників МТС — Потапенко Андрій Григорович, Синько Федір Пилипович та ін. Тут же розпланували з чого почати відбудову, де що розмістити. Зібрали робітників. По полях та ярах зібрали біля 40 тракторів „ХТЗ", „Універсалів", „НАТИ" та інші машини. Всі вони потребували ремонту, заміни запчастин, яких не було. Деякі деталі приховані від окупантів приносили самі трактористи, дещо використали з трофейних машин, яких було на станції дуже багато. Потім стали прибувати машини із східних районів. Організували курсу трактористів, куди охоче пішли жінки".
В колгоспі „Політвідділ" сівбу довелося проводити вручну, під граблі і лопату, так як фашисти відібрали в селі всю худобу. Степ найчастіше доводилось обробляти таким чином: вдень господарювали сапери, а вночі — сіячі. Часто доводилося зупиняти трактори, щоб прибрати з шляху міну чи снаряд.
Незабаром в Новобузькій МТС було вже 74 трактори. Водночас населення активно допомагало Червоній Армії. Більше 500 жителів району працювали на будівництві мостів і переправ через річку Інгул, понад 400 чоловік і 100 підвід були зайняті на доставці боєприпасів. Збирали кошти на танкову колону „колгоспник Миколаївщини", яка була випущена в травні 1944 року. З особистих заощаджень в фонд оборони новобузьці віддали 1,5 млн. крб., підписали більш, як на З млн. крб. державну воєнну позику. У всенародний фонд допомоги фронту, внесли 270450 пудів хліба, зібрали багато теплих речей.
Верховний головнокомандуючий маршал Й. В. Сталін у телеграмі на ім'я першого секретаря райкому та райвиконкому писав: „Передайте трудящим Новобузького району за зібрані ними гроші на будівництво танкової колони „колгоспник Миколаївщини" мій товариський привіт і подяку Червоної Армії".