Історія міста

Вся група, крім тяжко пораненого офіцера Скляренка, загинула, а його по черзі переховували жителі села. На своєму комсомольському квитку загиблий в бою Іван Колесник в останню хвилину записав: „Перемога буде за нами!".

Після декількох днів відносного спокою та затишшя окупанти та їх помічники з числа зрадників приступили до здійснення практичних заходів по наведенню „нового порядку". Насамперед був висаджений у повітря пам'ятник В. І. Леніну біля райвиконкому. Потім пограбували і спалили універмаг, аптеку, приміщення райкому комсомолу, військкомат, інкубаторну станцію, грабували магазини, склади, спустошували і руйнували приміщення громадських організацій, залізничну станцію.

В результаті облави більше як 50 активістів і євреїв зігнали в двір райвиконкому (нині управління соціального захисту населення) по вулиці Леніна, де з кулеметів, встановлених на балконі будинку всіх до одного розстріляли. Трупи стариків, жінок і дітей тут же загребли в заздалегідь виритих ямах. Грім пострілів, передсмертні крики ні в чому не повинних людей потрясли новобужан. З цього часу пограбування і насильства, арешти і розстріли стали нормою життя. Колишні колгоспи перетворені в занумеровані „громадські господарства". Призначені окупантами старости виганяли людей на роботу, а вся вироблена продукція вивозилася на потреби рейху. Людям діставалося лише те, що вдавалося вкрасти. Почався голод.

Люди переховували поранених червоноармійців, євреїв. Під час повітряного бою над Вівсянівкою був збитий літак. Поранений льотчик викинувся з парашутом. Вночі юнак з Вівсянівки Віктор Сухов знайшов його і разом з матір'ю, вчителькою Дорою Федорівною переховував дома. Староста Кабаненко вислідив і привів до схованки облаву. Льотчик Андрій Дроздов втік, а Віктора з матір'ю забрали до гестапо.

Людей били часто, а коли щось підозрювали — катували. Майже кожної неділі окупанти вивозили людей на окраїну міста, де влаштовувались масові вбивства. Тільки в одну ніч 1941 року розстріляно 110 чоловік. Серед вби­тих жінки, діти, старики. Інколи масові вбивства перетворювались на свого роду тренувальні вправи для собак в стрільбі по рухомих мішенях. Приреченим жертвам пропонувалось бігти, а в цей по них стріляли автоматними чергами. В „Актах комісії по розслідуванню злодіянь фашистських загарбників" згадуються, що в грудні 1943 року було вбито 47 місцевих жителів, в т. ч. вчителька з села Улянівки Синько Ганна Пилипівна з учнями. Двох дітей 10-12 років привезли в гестапо зовсім голими, вже майже замерзлими. Камери поробили з підвалів, не опалювали. Вікна побиті і на підвіконнях лежав сніг. Людей набивали, як оселедців, навіть матерів з немовлятами. Вночі катували, а вдосвіта вивозили. Вчителька псувала телефонні дроти та разом з учнями-комсомольцями Григорієм Бандурою та Григорієм Луценком, спалили поле стиглої пшениці, потім поле, на якому вже стояли снопи. Наряду з героями появились серед населення і зрадники, які, одягнувши поліцейську форму, вірно слугували ворогу, знущались над людьми не згірш фашистів. Таким виявився і вчитель німецької мови Баратівської школи Денінг, який з'явився в селі за кілька місяців до війни. Він став комендантом Баратівки. Після пожарів поліцаї біснувались. По селу йшли повальні обшуки. За голови підпалювачів Денінг пообіцяв 100 окупаційних марок, заставив поліцаїв обходити двори з метою виявлен­ня підозрілих. Так було запідозрено і заарештовано вчительку. Хтось бачив, як вона вночі заходила до свого будинку зі сторони балки. Після допиту її відправили в жандармерію до Нового Бугу. Допитували 17-річну дочку Вілю, знущаючись, вимагали видати материних спільників. Не добившись нічого, випустили і слідкували, надіючись, що вона все-таки наведе на потрібні сліди. Після того, як Біля на ґанку управи плюнула в обличчя начальнику поліції, він наказав її знову заарештувати. Але Біля вирвалась з рук поліцая і, добігши до річки, кинулась в воду з крутого берега. Незабаром учні відомстили за вчительку та її дочку, знищивши зерно та коней, зібраних поліцаями з навколишніх сіл для німецької армії.

На балці розстріляні Рябошапка, Я. В. Шевченко, П. Пузирьков, І. Коваленко, В. Таранущенко, Ф. Шевченко, 12-річний Нікулін, К. Воротинцев разом з дочкою та дружиною.