Історія міста

1 січня 1922 року — товариство по спільному обробітку землі „Восход", 28 членів, 310,5 десятин землі;

10 лютого 1922 року — товариства по спільному обробітку землі „Фруктовий сад" і „Шампунь";

20 вересня 1922 року — товариство по спільному обробітку землі „Здоров'я" — 17 членів, 103,5 десятин землі та „Зоря", 12 членів, 101 десятина землі.

На вересень 1922 року в Новополтавці існувало дві кооперативні організації і єдине споживче товариство в складі 250 членів, з них — 150 незаможних і сільсько­господарське товариство в складі 350 членів, з них 300 незаможних.

3 лютого 1923 року — сільгоспартіль „5-ті роковини Жовтня", 11 членів, 123 десятини землі;

1924 рік — артіль „Ленінсфен" — 7 сімей, 57 десятин землі. В артілі було 5 коней, 3 корови, плуг і два фургона;

4 грудня 1925 року — Новополтавське товариство;

18 вересня 1926 року — машинно-тракторне товариство імені Петровського;

25 вересня 1926 року — машинно-тракторне товариство імені Дзержинського;

2 жовтня 1926 року — молочарне товариство;

23 жовтня 1926 року — машинно-тракторне товариство „Незаможник".

8 Новому Бузі в 1921 році створюються ТОЗи „Пам'ять Леніна", „Новобузький" та ін., які обслуговували по 10-15 господарств. В Новорозанівці 1923 року утворився ТОЗ „Дружня праця", в Кам'яному в 1922 році переселенці з Сибіру організували ТЗОЗ „Муравей-2", в 1925 році в Новохристофорівці 14 січня створюється товариство по спільному обробітку землі. В ньому було 222 десятини, трактор, молотарка, 15 коней і 14 корів.

До кінця 1925 року кооперацією в районі було охоплено 7 процентів селянських дворів, утворено 28 земельних громад, в т. ч. 10 сільгоспартілей і 10 сільськогосподарських товариств з кредитними функціями, державний племгосп „Справа виконкому". В 1924 році в районі було три трактори „Фордзон", в 1925 — вже 32, причому 12 належали окремим групкам багатіїв.

В 1924-1925 роках середня урожайність зернових по району склала 20-23 пуди з десятини. Для власних потреб району не вистачало 168 тисяч пудів хліба. Виникла загроза голоду. Особливо великою вона була в Ново-петрівці, Майорівці та ін. В зв'язку з цим була створена надзвичайна комісія по боротьбі з голодом, організована державна допомога, особливо дітям, серед яких влітку 1925 року було розподілено 3660 голпайків.

Районна організація комітету незаможних селян в 1925 році налічувала 4500 селян-бідняків. Вона відігравала значну роль в господарському і культурному будівництві на селі, дбала про розвиток кооперативного руху. В 1927 році вони були реорганізовані в добровільні громадські організації. Підвищувалась культура землеробства. В 1925 році за рішенням райкому партії та райвиконкому вперше проведено конкурс пару, в якому взяли участь 19 земельних товариств. Конкурс перетворився в свято пару, показав зацікавленість селян у заходах, їх бажання працювати. Активно велась робота по дальшому відновленню і розвитку народного господарства. В звітній доповіді голови Новобузької сільради за період з 1 травня по 1 вересня 1926 року Мороза вказується, що на території сільської ради є одна парова машина, два вітряка, чотири маслозаводи, новозбудований елеватор з сильними машинами для очистки і зберігання зерна і пристосуванням для динамо-машини, яка може дати електроосвітлення для частини населення. За 1926 рік по сільській раді народжень 57, смертей — 33, шлюбу — 18, розлучень — 4.

В адміністративно-статистичній і промислово-економічній книзі „Одеська губернія" в акті для Новобузького району за 1923 рік зазначено, що в районі 53611 чоловік населення. В районному центрі 12208 душ, є три парові млини (по району 5), черепично-цегельний завод з максимальною продуктивністю 1 мільйон штук, працює на ньому 120 чоловік.