Історія міста

Війна руйнувала, калічила, але вона й відкривала очі на страшну правду про безглуздість війни. Появляються дезертири. Першими забили тривогу з цього приводу церковнослужителі. В звіті Херсонської єпархії за 1916 рік архієпископ Херсонський скаржився, що в містечку, селах і хуторах ховаються дезертири, які розбещують мо­лодь вільнодумством, залучають її до безпорядків і грабежів. В циркулярі від 8 грудня 1914 року волосному управлінню суворо наказується „пильно стежити за прибуттям в сільську місцевість поранених нижніх чинів і про кожен випадок прибуття пораненого в село або хутір негайно повідомляти місцевому становому приставу". По­ширювались грабежі, самогоноваріння та спекуляція. На цей період припадає початок революційної діяльності нашої землячки Лія Мойсеївни Дашевської. Вона виросла в великій сім'ї кравця. Батьки раділи, коли дівчинка поступила в учительську семінарію. В 1912 році стала членом РСДРП. За завданням партії працювала в Одеському порту. Закінчила курси медсестер. Потрапила до в'язниці. В лютому-жовтні 1917 року — начальник санітарного поїзду під Царициним. В лютому 1918 року залишена В. І. Леніним для роботи у Москві. З вересня 1918 року — комісар санітарної частини залізної дивізії.

Звістка про повалення самодержавства сколихнула містечко та села, прокотилась хвиля багатолюдних мітингів та зборів. Незадовго була створена рада робітничих та селянських депутатів. 9 липня утворився Новобузький волосний земельний комітет, який негайно приступив до конфіскації поміщицьких земель. Землевласники та місцеві власті чинили опір. Поміщиця Віра фон Буксгевден, в якої було відібрано 1400 десятин землі в селах Опит і Розанівка в своїй скарзі губернським властям писала: „Я вважаю розпорядження волосного комітету незаконним, бо в даному випадку всупереч постанові тимчасового уряду, здійснюється міра, яка приводить прямо до позбавлен­ня прав та розорення приватних осіб і потрясіння основ держави.

9 жовтня 1917 року в селі Новогригорівці (Новомихайлівська сільська рада) було обрано сільський комітет. Прийняли резолюцію зборів з вимогою передати всю землю в руки земельних комітетів. До його складу входили Котовенко, Крюков. Це був перший сільський комітет на Миколаївщині.

Широку агітаційно-масову боротьбу розгорнули миколаївські більшовики. Звістку про перемогу Жовтневої революції по-різному зустріли різні політичні сили. Деякий час в містечку панувало непевне і малозрозуміле становище. Поміщики, багатії та купці порозбігалися або затаїлися. Повне безладдя змінювалося багатовладдям. Чисельні сходи та мітинги не могли внести ясності в заплутані обставини. 21 листопада 1917 року, на сходці, яка проходила на місті нинішнього кінотеатру „Інгул" жителі містечка вибрали комісарів, на яких покладався контроль за садибами поміщиків, надавались права у вирішенні всіх земельних питань. Сходки відбувались практично по всіх сотнях містечка та селах волості. В „приговорі №24" загальних зборів села Новоберезівки записано, що вони „мали загальне судження відносно Радянської влади, по­радившись між собою, одноголосно визнали Радянську владу дійсною, якій ми довіряємо і спорити і перечити не будемо". В грудні 1917 року на сходках громадян волості, а потім на волосному з'їзді утворювались місцеві ради. Але часто вони були не в змозі вирішувати будь-які питання. Проходив час. Такі ради розпадалися, їм виражалася недовіра і створювалися нові. Через містечко безперервним потоком проходили військові частини, і по суті від того, хто на даний момент вступив в Новий Буг чи села, постійно залежав „колір" влади. В цьому стрімкому калейдоскопі подій так непросто було розібратись селянинові. Багатолика революція поставила кожного перед необхідністю вибору: кому вірити? За ким іти?

Сумну пам'ять про себе залишила якась білогвардійська частина під командуванням Щербачова. За доносом було виявлено і перебито 60 чоловік із числа активних учасників місцевих подій. Протягом всього шляху від села Новоюр'ївки до Нового Бугу лежали знівечені тіла, розстріляних та замучених.